Історія Качкарівського хлібоприймального пункту
Письмових згадок про Качкарівський елеватор (ХПП) мало, хоч він існував ще в 19 столітті, відігравав велику роль у реалізації зібраного селянами збіжжя. Навколо Качкарівки – великі й малі села, багато було хуторів, мешканці яких займалися в першу чергу вирощуванням зернових культур.
Родючі землі придніпровських степів належали поміщикам і заможним селянам: графині Апраксиній Марії Дмитрівні (2653 десятини), Королю (1000 десятин), Долі Мартину(500 десятин), Гуглі та Шамшурі (по 200 десятин) та ін. («Список населенных мест» №98, стр. 42) 39 господарств мали землі по 2 десятини, 165 господарств мали наділи з 7-10 десятин («Данные об экономическом положении крестьян» №201 стр.28)
На початку ХХ століття завдяки глибоководній пристані Качкарівка відіграє дедалі більшу роль у вивезенні сільськогосподарських продуктів, які надходили із сіл і йшли до Херсона, Миколаєва, Одеси. За даними 1908 року, з пристані було відправлено понад мільйон пудів зерна, (1 пуд = 16.3804815 кг.) («Статистико-экономический обзор Херсонского уезда» за 1908г. Херсон, 1909г. стр. 45).
Отже, якщо вивозили хліб, тобто зерно, то вже був і елеватор, але називали його словом «пристань». В «Проекте сети хлебных элеваторов в Херсонской губернии» Херсон, 1915г. стр. 54-55 говориться: «Пристань Качкаровка – элеватор емкостью 500 тысяч пудов. Качкаровка в среднем за 1911-1913г. отправила 1939 тысяч пудов. В предыдущее же трехлетие – 1338 тысяч пудов. Вообще хлебная торговля ее продолжала расти все больше и больше, и хотя железная дорога, по расчетам, отнимает у нее 374 тысяч пудов, но в Качкаровском районе образовано много хуторских хозяйств, которые уже теперь заметно увеличили свою производительность. Не исключена так же возможность поступления на элеватор некоторого количества хлеба с левого берега Днепра. Поэтому устройстро здесь элеватора необходимо, и емкость его вместо 400 тысяч пудов, по мнению хлебзаготовцев, должна быть увеличена до 500 тысяч пудов за счет уменьшения ее в Бериславском элеваторе по следующим соображениям:
- Хлебная торговля в г. Бериславе сильно упала с устройством Херсонского порта, так как здесь раньше производилась перегрузка в морские баржи для Одессы;
- Качкаровка лежит дальше от Херсона и нуждается больше в элеваторном хранении хлеба, чем Берислав, имеющий возможность при благоприятных условиях возить хлеб с Херсона (7 верст);
- Качкаровка имеет зачительно меньше хлебных амбаров, чем Берислав;
- Навигация из Качкаровки более затруднена и менее продолжительна…»
Отже, в 1915 році елеватор існував точно і мав умови для зберігання 400 тисяч пудів хліба. Де ж знаходилися склади під зерно? Старожили свідчать, що склади перекупщиків зерна стояли на місці сучасної школи, млина (це вже склад перебудували для млина), будинку вчителів, були склади на пристані. До води вели широкі сходи, по яким, очевидно, вантажники заносили мішки із зерном. Згодом було встановлено механізоване обладнання для навантаження барж.
Фото 30-х років ХХ-ого століття. Колектив робітників Качкарівського елеватора
біля навантажувального пристрою, яким у ті часи навантажували зерно в баржі
Вже в 30-х роках ХХ століття це було велике потужне підприємство, на якому було досягнуто механізації праці, працювала лабораторія, бухгалтерія, вагова.
1941 рік. Німецькі окупанти 18 серпня підійшли до села зі сторони Софіївки. У сховищах елеватора було багато зерна. Радянські війська постійно відступали. Залишити зерно ворогу – це був злочин проти власної країни, тому елеватор за вказівкою радянської влади було підпалено разом з хлібом, який там залишався. Зібраний 1941 року врожай згорів.
Під час німецької окупації нові господарі відбудували елеватор, сподіваючись оселитися тут надовго. Було розібрано церкву в селі Миловому, пиляний камінь - ракушняк пішов на будівництво складів на елеваторі. Прорабом тоді працював Маршал (він же будував у 1910 році і місцевий храм Покрови Пресвятої Богородиці). Керував будівництвом елеватора німець Краузе, який квартирував у молодих Хрустальових – Івана та Ксенії. Житель с. Саблуківка Машко Я. І., який працював у Качкарівці при німцях, свідчив, що окупанти будували до елеватора залізницю - вузькоколійку зі станції Блакитна й дотягли її до хутора Копаничиха, але добудувати не встигли. Мабуть, планували вивозити хліб залізницею.
У 1947 році Качкарівську пристань було реконструйовано, значною мірою механізовано вантажно - розвантажувальні роботи.
Змагаючись із спорідненими колективами річкового пароплавства, працівники Качкарівської пристані у 1950 році виконали план вантажообороту на 238 відсотків і вийшли переможцями у соціалістичному змаганні. Їм було присуджено перехідний Червоний прапор Херсонського обкому КП(б)У (Херсонський облпартархів, ф127, оп.3 стр.18 арк.96).
50-ті роки ХХ-ого століття. Заступник директора елеватора
Добровольський Григорій Степанович на своєму робочому місці.
50-ті роки ХХ століття. Добровольський Г.С і працівники бухгалтерії
та лабораторії Нос Т.Д., Гуменна К, Кіяшко Н. Кривошея М.
50-ті роки ХХ століття. Працівники бухгалтерії та лабораторії елеватора.
Зліва направо: Кривошея М., Нос Т.Д., Кіяшко Н., Гуменна К., Добровольский Г.С.
60-ті роки ХХ століття. Робітники елеватора. Зліва направо: Саламаха Валентина,
Доля Надія, Єрмоленко Михайло і директор елеватора Ратушний Микола Федосійович
Дружний колектив елеватора разом відзначав свята. 60-ті роки ХХ-ого століття.
Кінець 60-х років. За святковим столом.
Колектив елеватора . 70-ті роки ХХ століття.
1975р. Частими гостями на елеваторі були учні Качкарівської ЗОШ.
Вони цікавилися його роботою, а влітку своєю працею надавали допомогу ХПП у гарячі жнивні дні.
Іщенко В.М. (механік), Савенко В., Олійник Л. , Ратушний І.Ф., Ліщук Н., Доля О., Руссол М.Ю.
Директор елеватора Ратушний І.Ф. з колегами Коломойцем і Кайдашем М.
80-і роки ХХ століття. Колектив хлібоприймального пункту на першотравневій
святковій демонстрації. Директор ХПП Мушкал Володимир Овсійович.
Для дітей працівників елеватора влаштовувалися свята. На фото: так зустрічала дітвора 1980 рік.
З ними Швець Ніна Пантеліївна, Коваленко Станіслава, Моторигіна Людмила.
Директор ХПП Ратушний М.Ф., завідувач лабораторією Кіяшко Н.Г., механізатор Кіяшко І.Г.
80 – і роки . Святкування річниці Великої Жовтневої революції.
Зі спогадів Швець Ніни Пантеліївни.
Я працювала на елеваторі з 1963 по 1986 рік. Спочатку на посаді лаборанта, а потім інженера –технолога. Господарство було велике і сильне. Керував тоді ХПП Ратушний Микола Федосійович, потім Мушкал Володимир Овсійович, Удод Олександр Тимофійович. У лабораторії працювало 3 лаборанта, у бухгалтерії два бухгалтера, було три вагарі і 2 завідувачі складами.
На наш елеватор завозили зерно 5-6 господарств, тому возили хліб з Качкарівки, Милового, Новокаїр, а також з колгоспу «Росія» Великоолександрівського району. Складські приміщення були розраховані на 24 тисячі тонн збіжжя (7 складів) та ще висипали на майданчики. До 30 тисяч тонн зерна зберігалося на нашому підприємстві.
До роботи ставилися всі дуже відповідально. Підприємство вважалося одним з кращих не тільки в районі, а й в області. Ми завжди дбали про те, щоб зерно зберігалося згідно з вимогами науки. До кожної пори року готували хліб на зберігання, проморожували його й охолоджували за допомогою спеціального обладнання, тому воно було холодним до травня. У такому стані не заводились шкідники. Нас завжди хвалили за якісне зберігання зерна і ставили іншим за приклад. Господарство було передове, одержувало багато нагород. Особливого розвитку досягло підприємство, коли завідувачем був Ратушний Микола Феодосійович , людина розумна, відповідальна і віддана роботі.
Зі спогадів Резніченка Дмитра Леонтійовича, 1940 року нар.
На елеваторі я пропрацював водієм – експедитором майже 25 років. Прийшов туди в 1968 році при Ратушному М.Ф.
Підприємство було потужне і перебувало у відомстві Херсонського управління хлібопродуктів. Ми гордилися своїм колективом. Тоді на ХПП було до 50 робітників. Зерна було багато, особливо важко було в жнива. Навіть школярів залучали допомагати лаборантам та різноробочим.
До жнив ми ретельно готувалися : провітрювали й газували склади, білили приміщення, налагоджували техніку, наводили порядок на території елеватора. Спеціальна комісія перевіряла готовність до прийому зерна нового врожаю. Нас завжди відзначали за відмінну готовність.
Праця робітників була механізована. На елеваторі працював 1 трактор, 1 автомобіль, але було багато іншої техніки : вентилятори, транспортери, навантажувачі і ін. Щоночі з елеватора чувся гул. Це працювали вентилятори у зерносховищах.
Всі робітники працювали з великою відповідальністю. І взагалі, радісно було працювати. Колектив був дружний, завжди разом відзначали свята. Я маю багато подяк та грамот за хорошу роботу. Мені приємно згадувати про цей період мого життя.
Фото 2012 рік
