В селі Річка Софіївка Школа За селом Саблуківка Панорами Відео
Карта КачкарівкиКарта Саблуківки
В селі Річка Софіївка Школа За селом Саблуківка Панорами Відео
e-mail   пароль    
реєстрація | забув пароль

12 грудня 2017
Схід сонця   08:20
Захід сонця   16:57

Мы в odnoklassniki.ru
Мы в facebook.com
Мы в twitter.com


Українська Атлантида
Поема про море

Історія рибальства

Історія рибальства в Качкарівці

З книги вченого-мандрівника А. Афанасьєва-Чужбинського «Поездка в Южную Россию» . – СПб., 1863. ч.1 :

«За Саблуківкою, досягаючи доволі глибини (понад 5 саж), Дніпро підходить упритул до правого крутого берега, на якому розкинулося дуже гарне село, Качкарівка, між мешканцями якого чимало вільних матросів. Народ тут у більшій частині живе добре. Сюди приходять човни за вантажем, і тут я у перше на Дніпрі зустрів ловитву оселедців. Звичайно, у Качкарівці риби вельми небагато, однак ловами її займаються вельми діяльно, готуючи для цього густі сітки. Свіжі дніпровські оселедці дуже смачні: я пробував варити юшку, смажити в олії і завжди їв з великим захопленням. Хоча тутешні вільні матроси не мають власних дубів, однак знаходять собі місця на купецьких суднах, для чого навіть вирушають у порти Азовського моря. Невелике їх товариство якось особливо діяльне, і причиною чи місцеві умови, чи випадкові обставини, тільки тут народ менше бідує, ніж на інших місцевостях.

Качкарівці займаються рибальством у незначних однак розмірах, а так ловлять собі рибу дещо для дому, дещо для продажу, як і загалом придніпровські мешканці. Ніде на усьому оглянутому мною просторі нема значного рибальства у селян, хоча і є для цього сприятливі умови. Я вважаю, що важливу роль тут грає звичай віддавати цю статтю на відкуп. У поміщицьких володіннях селянин не має права ловити риби, оскільки власник віддає на відкуп кращі угіддя, казенні перебувають під тими самими умовами, тому що палати, ледь тільки де вигідно, роблять з рибальства прибуткову статтю, і бідним простолюдинам неможливо зайнятися промислом, який тому і не має потрібного розвитку. Є села, де річка не на відкупі, але займаються мешканці рибальством і успішно, немає сумнівів, що з’являться відкупники і заключать контракт з палатою, яка не замислиться перешкоджати розвитку благоустрою мешканців. З книги «Історія міст і сіл Херсонщини» к. 1971р. :

« … Чимало мешканців жило з рибного промислу. … У 30-х роках в селі розвивалася місцева промисловість: працювали цех Херсонського рибкомбінату, елеватор. Рік у рік виконували виробничі плани риболовецька артіль «Червоний жовтень». … Чимало трудових здобутків добився цех переробки риби у 1950 році. »

Зі спогадів Різниченка Володимира Леонтійовича, 1937 року народження, мешканця с. Качкарівка.

Я працював з 1960 до 1980 року у рибколгоспі ХХІІ партз’їзду бригадиром у с. Качкарівка. Наше приміщення знаходилося, де й тепер, а колись тут був інтернат для школярів з інших сіл. Контори як такої не було, тут ми ладили сітки, у дворі зберігалося паливо для моторних човнів.

У бригаді з 60 по 80 роки у моїй бригаді в різний час працювало 176 чоловік. Той звільниться, інший прийде, але зараз залишилось в живих тільки двоє – я і ще один у Миловому.

Бригада мала 19 дубівок, на кожній з них працювало по 2-3 чоловіки. Жінок не було, це у Саблуківці були жінки, і то вони працювали на неводі, вибирали рибу, варили їсти. Ловили ми рибу від Зміївки аж до Нікополя, але найчастіше біля Республіканця, Милового, Качкарівки, Дудчан, Гаврилівки. Риби було – ой! багато! За день здавали до 2 тонн. Здавали на катер, були прийомні пункти в Нікополі, в інших містах. Тоді ж браконьєрів майже не було, були заповідні місця, у плавнях та ін., де не дозволялося ловити рибу, Та й риба ж яка була! В основному лящ і тарань, ловили менше коропів, судаків. А одного разу я виловив сома вагою 97 кілограмів!

Рибалки в колгоспі отримували зарплату грішми. Був у селі магазин рибтресту, на той час асортимент товарів був різноманітний, від круп до культтоварів. Там ми скуплялися та й не тільки рибалки, а й всі селяни. Пам’ятаю ще старий Дніпро добре. З цієї сторони Дніпро, а через плавню – річка Конка. Але вона була мілка. Ловили раніше й там рибу. Біля Милового прорили прохід для катера «Сайра», який виходив цим проходом на Конку. Цей катер був військовим, плоскодонний. На ньому розставляли міни. Працював на ньому Надії Мінаєвої брат, капітаном, а матросом на ньому був Василь Михайлик.

А ще був рибцех від Херсонського рибтресту, отут напроти Верьовки Леоніда, два льодники були. І в колгоспі моя дружина там працювала. Прийомщиком у рибколгоспі був Дудленко Іван Михайлович, директором – забув хто. Рибу в рибтрест привозили чотири катери – «Сайра», «Жерех», «Окунь» і «Білуга». Рибу переробляли – солили, коптили.

У рибній промисловості у різні часи було зайнято багато людей. У нашому колгоспі працювало більше 50 чоловік, десь так було і в риб-тресті. Багато тоді було риби. Звичайно,плавня була, риба водилася в озерах, були умови для нересту. А зараз що? Повно браконьєрів, вже все виловили. Раніше були ятерщики, працювали самі, але все одно були на державній роботі, підчинялися законам.

18.06.2009р.

Зі спогадів старожила с. Качкарівка Андрусенка Дмитра Корнійовича, 1923 року народження.

До Великої Вітчизняної війни у селі Качкарівка доволі добре розвивалися рибні промисли. Біля елеватора, трохи нижче Кононенка В., був цех Херсонського рибзаводу, або , як у нас казали, рибтрест. Він мав три катери по чотири чоловіки команди. Мені довелося 8 місяців підміняти на машині ЗІС-5 хворого водія Лушпая Сергія, тому я добре пам’ятаю, як працював цей рибцех. Це було потужне на той час підприємство, на якому працювало до 40 чоловік. На катері працював Голівщук Микола Петрович, Михайлик Василь Мартинович. Катери забирали рибу по побережжю – в Горностаївці, Лепетисі, Дудчанах та ін. Я на машині збирав рибу у селах, де приймали її від ятерщиків. Ще були рибалки, які ловили рибу ятерами у плавньових озерах і здавали прийомщикам у Дудчанах, Михайлівці, Осокорівці, Воронцовці. Вантажником у мене був Зубенко І. Понад берегом тоді була дуже хороша дорога, від Берислава до Нововоронцовки – вкатанка, кам’яна, по обидва боки верби. Гарно так! Риби було дуже багато. Ловив риб -трест, ятерщики, колгосп «Червоний Жовтень», і всі здавали рибу в трест. З берега був транспортер, яким подавали рибу в цех . Рибу зберігали в льоду. Були спеціальні величезні льодники. Рибу льодували жінки – Позивай Надія з сестрою, Іщенко Катерина. Рибу солили, коптили. Майстрами по копченню були Гайдар Іван з дружиною Ольгою, які приїхали з Херсона. Робили ікру з коропа, щук. Часто привозили з Херсона морську скумбрію, яку переробляли у нас. З Херсона приходив катер і забирав готову продукцію.

Я і Цвірінько Семен два роки працювали рибінспекторами. Мали катер, боролися з браконьєрством, особливо під час нересту риби. Були рибоводи. Проводилася робота по розведенню риби, завозили мальок, ставили нерестилища (такі сапети). Директором рибтресту був Панченко Василь Михайлович, а головою рибгоспу «Червоний Жовтень» - Позивай Григорій.

Багато людей було зайнято в рибній промисловості. У рибтресті було 3 катера по 4 чоловіки, 1 водій, 1 завгосп Коваленко Віктор, дві зміни робітників по 5 чоловік, охорона, бухгалтер, обліковець. У колгоспі було теж багато каюків, ятерщики, рибоводи, одним словом чимало людей.

У 70-ті роки рибтрест перевели в старе Милове. Тарасенко Павло Терентійович працював там шофером.

Зі спогадів Шулешка Василя Андрійовича

Я закінчив 4 класи вечірньої школи, а потім курси трактористів при Качкарівській МТС (машинно-тракторній станції). Працював у колгоспі до 1953 року, а потім пішов помічником моториста у рибтрест. У риб -тресті було три катери «Джерох»», «Сайра», й « Сирота» . Капітаном «Джероха» був Донченко Антон Денисович, помічником Різніченко Григорій Іванович, механіками Курносик Іван і Щербак Григорій Тихонович. А на «Сайрі» був Іван Данилович, помічник Федченко Йосип, механіком Михайлик Василь Мартинович, Кононов Іван Григорович.

На «Сироті» капітаном був Ткач Яким Федорович, помічником був я, механіком був Гончар Петро Пантелійович. Начальником рибтресту був Панченко Василь Михайлович, бухгалтером – Кононенко Василь Павлович, лаборантом – Кононенко Поліна Максимівна. Майстром по солінню й коптінню риби був Гайдаренко Іван Петрович. Готову продукцію відправляли в Херсон, припливав катер і забирав. Солену, копчену і в’ялену рибу продавали в магазинах. Солили й ікру на ситах. Рибу обробляли робітники Фурман Таїсія, Кривошея, Єременко Віра, Богун Тетяна, Пугач Тетяна, Перебийніс Марія.

Зі спогадів Цвірінько Тамари Андронівни, 1926 року народження

Мій свекор Цвірінько Олексій Миколайович працював рибалкою і в 1936 році навіть їздив на виставку досягнень народного господарства в Москву, бачив самого Сталіна. Рибалками були неграмотні люди, які не могли навіть розписуватися. В основному чоловіки, але була й одна жінка Ворошило Палажка. Разом з чоловіками вона ловила рибу.

До війни у Саблуківці, де я жила, була бригада рибалок, а рибартіль у Качкарівці. Під час війни будинок рибартілі розбомбили, то після війни жінки рибалок його відбудували. У рибартіль входили бригади з Дудчан, Гаврилівки, Саблуківки, Качкарівки та ін. До війни рибу збирали дубами – великий човен, а після війни катерами. На дубі працював Зубенко Іван Олексійович, збирав рибу і привозив у Качкарівку. Тут її переробляли, солили, коптили, потім приходили катери і забирали в Херсон. З 1946 року мій чоловік Цвірінько Семен Олексійович був бригадиром рибалок до 1971року.

Риби ловили багато, був план, але дотримувалися закону про заборону вилову риби. Працювало 9 дубів – це 27 чоловік рибалок: Івахненко Іван Микитович, Набока Олексій, Гмиря Пилип, Запорожець Андрій, Запорожець Остап (брати -саблуківці), Богун Іван Харитонович, Махиня(з Дудчан). Ловили таку рибу як короп, судак, тарань, щука, лящ, карась, чехонь та ін.. Як стало море, після будівництва Каховської ГЕС, риби стало значно менше.

1953рік. Так виглядав Дніпро до затоплення Каховским морем. Видно плавню біля с. Саблуківка

50-ті роки ХХ-століття. Рибалки здають рибу прийомщику Зубенко Івану Олексійовичу

60-ті роки ХХ-ого століття . Катер рибзаводу, яким збирали рибу в рибалок по Дніпру.

Рибалки Цвірінько, Різниченко, Коломоєць лагодять човен. 70-і роки.

1968 р. Бригадир рибалок Цвірінько Семен Олексійович,
рибалки Різніченко Володимир та Шорник Іван готують човен до роботи.

Дніпровські хвилі

Фото 2012 рік

З. Я. Будько , ветеран педагогічної праці,

директор Качкарівської ЗОШ 1083 – 2005 р.р.,

керівник краєзнавчих гуртків

2011 р.




Copyright © Качкарівка 2012 | Сайт сделан в ITlux.com.ua