Дитячий дошкільний заклад
Дитячий дошкільний заклад у Качкарівці називався досить дивно – майдан. Про його створення письмових згадок поки-що не знайдено, залишилися лише здогадки.
Дитячі садки існували на Херсонщині ще до революції 1917 року. Так, газета «Юг» 28 травня(10 червня) 1904 року писала: «Минулого року у Херсонському повіті були влаштовані ясла притулки у…с. Тягинці. Судячи із звітів завідувачів яслами-притулками, останні стають серед селян усе більш і більш популярними. Селяни потихеньку переконуються у доцільності цих притулків і вельми охоче віддають туди своїх малюків під час жнив… У с. Тягинці ясла діяли 28 днів, з 15 червня до 12 липня, обслуговуючи 85 дітей. Відвідувань денних було 1468, ночували 1352 рази. Видатки 154 крб. 97 коп. Пожертв було 1 крб. 76 коп.
Перші дошкільні заклади у Херсоні з’явилися в 1918 році, окремо для дітей євреїв, потім 4 дитсадки на Військовому форштадті, дитсадок пані Фан – дер – Фліш ( інтернат ).
Більше всього, що такі ясла відкривалися скрізь, у тому числі і в Качкарівці, адже село було волосним центром до революції, а до 1931 року – районним центром. Як свідчать перекази, у селі було кілька садків. Після Великої Вітчизняної війни їх було три: один підпорядковувався відділу освіти і знаходився у колишньому приміщенні бавовняно - приймального пункту ( нині хата Зварич Г.Г. по вулиці Леніна біля церкви і два колгоспних дитсадки у колгоспах «Червоний металіст» та імені Кірова ( тепер будинок Срібного О.М.) та за лікарнею, де пізніше була аптека. Ці заклади мали на меті забезпечити перебування дітей дошкільного віку на час зайнятості батьків - з раннього ранку до темного вечора. Навчання дітей не проводилося, навчальних програм за віковими групами вони не мали, працівники закладу не мали спеціальної освіти. Це, як правило, були жінки, які самі мали маленьких дітей або за станом здоров'я не могли працювати в колгоспі. У дошкільний заклад приймали дітей майже з дня народження. Так формувалися ясельні групи.
Обладнання в дитячих садках не було, за ліжка слугували розкладанки з мішковини, немовлятам мами носили колиски, а потім виготовили дитячі ліжечка з лози, якої в плавнях було багато. Одне таке ліжечко нині зберігається в музеї народного життя Качкарівської школи, а також дерев'яна гойдалка. Постільна білизна була відсутня. Подушки батьки приносили з дому. У 50-х роках ХХ століття з’явилися іграшки для дітей. Працівники дитсадків намагалися забезпечити режим дня та дозвілля малюків, розучували з ними пісні, віршики, ігри. Особливо хороша робота була налагоджена в центральному дитсадочку, який функціонував круглий рік. Тут організовувалися свята, дитячі ранки. Добре налагоджене харчування, цікава робота, відповідальне ставлення працівників до своїх обов’язків стали причиною того, що селяни надавали перевагу цьому дитсадку, а особливо сільська інтелігенція. Сюди водили своїх дітей працівники освіти , медицини, спеціалісти сільського господарства, які працювали круглий рік.
У 1969 році було збудоване типове приміщення дитячого садка на 100 місць по вулиці Гагаріна. Тут були облаштовані спальні, ігрові кімнати на 4 вікові групи, роздягальні, санвузли, пральня, ігрові майданчики, літні павільйони. Будинок мав водяне опалення, водопровід, електричне освітлення. Продукти харчування високої якості дитячому садку виділяв радгосп «Дружба», 75% оплати за перебування дітей у дошкільному закладі брала на себе держава.
Дитячі садки сезонного типу були ліквідовані. У новому дошкільному закладі було налагоджене систематичне навчання дітей. Всі вихователі мали спеціальну педагогічну освіту, навчання дітей велося за державними програмами.
Був музичний керівник, медсестра, великий штат обслуговуючого персоналу. Приміщення обладнані спеціальними меблями, постільною білизною згідно з потребами, ігровим та спортивним інвентарем. Діяльність закладу організовували завідувачі Гнатуша Тетяна Олексіївна, а потім Разумяка Галина Кузьмівна, Шутова Валентина Володимирівна . 1980 року було побудоване нове приміщення на місці знесеного будинку Кирилова, а в старому приміщенні було проведено капітальний ремонт за кошти сільського бюджету, після чого передано школі. Там навчалися шестирічні першокласники. Невдовзі завідувачем дитячого дошкільного закладу стала Полтавченко Наталія Іванівна.
Розпад Радянського Союзу вніс негативні корективи як в життя села, так і в роботу дитячого садка зокрема. Відсутність центрального опалення та недостатнє фінансування ускладнило роботу. На допомогу приходили батьки дітей та спонсори. Були побудовані груби, приміщення щороку ремонтуються силами працівників закладу і поступово набирають естетичного вигляду. Зріс професійно-методичний рівень вихователів та рівень підготовки дітей до школи. З дошкільнятами проводиться цікава навчальна та виховна робота.
Щодо кількості дітей, які відвідують дитсадок, то вона зменшилась, так як зменшилася народжуваність у селі. Функціонують лише дві групи - молодша та старша, обидві змішані, що утруднює навчальну роботу. Проте останнім часом помітне збільшення кількості дітей, педагогічний колектив настроєний оптимістично , намагається і в таких умовах працювати злагоджено і творчо.
60-роки. Після новорічного ранку.
1958 рік. Дитячий садок сільської ради. Друга зліва сидить Ринчак Валя.
Дитячий садок 70-х років.
60-роки. У старому дитячому садку.
1979 рік. В ролі Діда Мороза – Вірста Т.А.
80-ті роки. На ігровому майданчику. Вихователь Коваленко Г.М.
70-ті роки. Працівники дитсадка: Макарова Н., Гнатуша Т.О. – завідуюча,
Головченко, Андрусенко В.І., Дудленко, невідомо, Базака В., Коваленко Г.М.
Фото 2012 рік
