В селі Річка Софіївка Школа За селом Саблуківка Панорами Відео
Карта КачкарівкиКарта Саблуківки
В селі Річка Софіївка Школа За селом Саблуківка Панорами Відео
e-mail   пароль    
реєстрація | забув пароль

12 грудня 2017
Схід сонця   08:20
Захід сонця   16:57

Мы в odnoklassniki.ru
Мы в facebook.com
Мы в twitter.com


Українська Атлантида
Поема про море

Історія лісництва

Історія Качкарівського лісництва

Лісове господарство у нашій степовій зоні існувало ще в 19 столітті, адже ліс був у дніпровських плавнях, а також навколо Качкарівки існували лісові насадження. Ось що про це згадується в книзі «Історія міст і сіл України. Херсонська область « - к. 1972, ст.159:

« Ліси в 19 столітті навколо Качкарівки займали 1,5 тисячі десятин. У 1887 році на базі казенних лісових ділянок створено лісництво. У селі були лісосклад, 4 зернових амбари… Населення займалося збиранням лози, очерету, випалюванням деревного вугілля, яке потім продавали в Херсоні…»

Качкарівське лісництво завжди обслуговувало лісосмуги та інші насадження на території п’яти сільських рад: Качкарівської, Милівської, Новокаїрської, Червономаяцької та Новорайської. Господарство займалося лісоутворенням, захистом лісу, рубкою догляду за деревами – освітленням, проріджуванням, прочисткою тощо. Площа лісового фонду у різні часи становила від 1200 га до 2000 га. Качкарівське лісництво підпорядковане Каховському лісгоспзагу, а воно в свою чергу Херсонському управлінню лісового господарства Херсонської області. У господарстві працювало більше 40 чоловік, але після знищення плавнів, а також завдяки механізації праці кількість робітників зменшилась до 14 чоловік.

Контора лісництва знаходилася у центрі села і була побудована у 50-тих роках ХХ століття.

Зі спогадів Любича Павла Лукича. 1931 року народження.

Я працював майстром по розпилюванню (кряжуванню) лісу в плавні протягом 1959 року. У мене була бригада, яка розпилювала повалені дерева. Були бригади по валянню лісу. З качкарян спилювали ліс Потайний Леонід Митрофанович, Різниченко Леонтій та інші. Ліс спилювали, кряжували і перевозили на річку Конку. Була загорожа через річку, ліс там скопичувався, і його забирали, завантажували на машини і вивозили. Людей у плавні працювало багато, у літній період ставили палатки, там і жили, переправлялися в село на свята. Були пилорами в старому Миловому і за Саблуківкою в Єретику. До пиляння лісу залучалися вербовані із західних областей люди, засуджені, а також місцеве населення. Ми підпорядковувалися Херсонському ліспромгоспу. Роботи по знищенню плавнів проводилися до 1955 року, поки не пустили воду. Ми тоді сподівалися на краще, бо обіцяли нам безкоштовну електроенергію. А коли плавні знищили , побачили , що стало гірше: не стало дров, риби, городів, сінокосу. Не стало краси. Та хто його знає, може , воно й треба було. Я працював там один рік, тоді пішов шофером.

03.09.2009р.

Зі спогадів Маричевої Марії Филимонівни - бухгалтера Качкарівського лісництва.

Качкарівське лісництво розташоване на землях 5-ти сільських рад:

  1. Качкарівська сільська рада - 680га.
  2. Милівська сільська рада -173га.
  3. Н-Каїрська сільська рада -450га.
  4. Червономаяцька сільська рада -35га.

Площа лісового фонду 1980 га.

Вся площа лісництва розподілена на три обходи, за якими закріплені лісники, які несуть матеріальну відповідальність за захист лісу від лісопорушників, браконьєрів, а також ведуть спостереження за розсадниками хвороб та шкідників лісу. Розподіл площі лісництва між лісниками: :

Обхід №1 Березовський В.В. - 600га.

Обхід №2 Жидков Анатолій Григорович -660га.

Обхід №3 Нюхня Анатолій Якович-660 га.

Всього 1980га.

З початку утворення лісництва штат його складав: перший лісник – Єфіменко Карпо Іванович, лісники Троян Л.Г., Березовський В.Н., Луцюк В.М. , а також постійних робітників числилось 35-40 осіб, із них працювали довгий час : Гаврилюк Лариса М., Симоненко Надія Яківна, Литовченко В. І. Більше 20 років працювала в лісовому господарстві бухгалтером Маричева Марія Филимонівна.

За лісовими культурами є два види догляду: ручний (прополка сіянців в рядах) та механізований (цю роботу виконували на тракторі з дисками) .

У перші роки утворення лісництва лісокультурний фонд становив 40-50 га, а лісосмуг 10-15 га. На теперішній час лісокультурний фонд становить 15 га в держлісфонді і 5 га на землях КСП. Лісовий фонд Качкарівського лісництва займає площу 1200 га. Це насадження віком від 10 до 60 років. Лісокультурний фонд лісництва - це землі, які були непридатні для сільського господарства, здебільшого яри та балки, які потрібно було залісити.

Технологія вирощування лісових насаджень на яро-балочних землях включає нарізання терас на балках, цю роботу виконував тракторист Литовченко Володимир Іванович, Весь об’єм робіт, починаючи з Дудчан і закінчуючи Бериславом, виконувала одна людина. Робилося безвідвальне розпушування ґрунту і посадка лісових культур, тобто лісу. Виконувалося це так: їде трактор з лісопосадочною машиною , на яку сідають 2 робітники і втикають сіянці в канаву, яку робить машина, і вона відразу цю канаву прикидає. Для контролю за машиною іде робітник , який ногами притоптує землю навколо сіянця, щоб не було повітряної ями в землі біля коріння.

У лісництві сьогодні працюють по штату: старший лісник, майстер лісу, бухгалтер, 3 лісники, бензопильщик, тракторист, водій, 5 робітників. Всього працюючих у лісництві 14 осіб.

10.04.2009р.

Зі спогадів Потайного Леоніда Митрофановича

Я працював у плавні в 1954 році, коли вже всі дерева попиляли. Цим займалися робітники з Укрліспрому, а ми були вже від Укррибстрою (Укрриббуду). Пеньки заважали рибалкам ставити сітки, то ми ці корчі прибирали. Я робив пильщиком у бригаді Любича Павла Лукича. Він був начальником пересувної електростанції, від неї були 4 електропилки. Пеньки йшли на дрова.

Працювало багато людей, більшість там і жила в палатках. Були місцеві люди і вербовані, на Єретику (між Дучанами і Саблуківкою), працювали зеки. Жалко було плавнів. Така краса була! Ось це місце біля нас було найкрасивіше. Верби, очерет, лілії!

Качкарянам стало гірше жити, як не стало плавнів. Там же які городи були! А дрова! Що значить не стало дров? Не було чим топити. Носили солому, курай, соняшничиння. Та що ж то за паливо?

2010 р.

Зі спогадів Солодовніченко С.К. ,1916 року народження.

До війни багато людей жило на березі, оце від Ситника і далі ген… Плавні були дуже гарні. Оце як яке-небудь свято, молодь каталась на човнах, співали, грали. Навкруги зелень, дерева у воді відбивалися. Лілії цвіли. А ще у плавнях були городи гарні, ожина росла. Дрова теж з плавнів. Все життя було на березі, а не стало плавнів, то й на березі порожньо, нікого немає. Ліс у плавні доглядався. Видаляли сухе дерево, насаджувалося молоде. Ото й городи давали, щоб люди доглядали за саджанцями.

2010 р.

Спогади Різниченка Володимира Леонтійовича

Плавні були розкішні, росли в ній різні дерева та кущі, але найбільше верби. З нашої сторони Дніпро, а з тої – Конка. Дніпро біля Саблуківки, по межі з Дудчанами, повертав до Лепетихи, утворивши бакай, затін такий. Саблуківців і називали «затінцями». Конка була мілка, можна було убрід перейти з плавнів на інший бік. Було повно ожини, лози, очерету. Люди використовували плавню.

Пам’ятаю, через косу переганяли скот у плавню, біля старого Милового. Тягнуть бугая, а корови пливуть за ним. У плавнях паслися корови, там заготовляли сіно, Іноді молодняк й зимував там. Весною плавні сильно заливало, бо була повінь. Вода цвіла так, що коли зійде, на землі залишався корж цвілі. Тоді брали лопати і різали на смуги й скачували , як килим. Під цим коржем була гарна земля. На ній садили городину. Було як візьмеш помідор з півкіло, розламаєш, а він аж білий та іскриться, як цукор.

Ну, а тоді на початку 50-тих років вирубали плавню. Навезли ув’язнених, зеків, дали їм такі довгі пилки, і вони вручну пиляли. Правда , вони не дуже й старалися, залишали високі пеньки, а ми їх тоді спилювали. Рубали й палили лозу, та багато чого пішло і під воду. По воді сплавляли до берега колоди, а тут їх виловлювали. Населення забирало на дрова, щоб ці корчі не пливли до ГЕС. У плавнях з наших жителів працювали Любич Павло Лукич, Цвірінько Любов.

Звичайно, качкаряни жили з Дніпра і плавнів. На березі було людно і влітку, і взимку. Біля Дніпра внизу була криниця, вода в ній була тепла і взимку. Люди до неї водили напувати худобу. Було багато узвозів, тому можна було ходити і з’їжджати до берега. Оце був узвіз на «бурківці», біля елеватора, де зараз водокачка, біля Буркуна, Мамая і інших.

Люди й рибу собі ловили, у голодовку 1947 року спасалися йоржами. Багато тоді було гадюк, але ми їх не боялися. Було намотається на руку – махнув рукою і скинув. А отут, внизу, біля Браги , жила баба з хутора, Чирючка. Так у неї жило два здоровенні жовтобрюхи. Вона спеціально держала кіз і поїла їх козиним молоком. У кутку біля муру лежала купа хмизу,так вони як повивертаються на сонечку! Одного разу ми гралися біля муру і взяли та й підпалили той хмиз. Вони й погоріли там.

Зі спогадів Різніченка Дмитра Леонтійовича, 1940 року народження

У плавні водилися жовтобрюхи. У баби Чирючки був ручний жовтобрюх. Бувало, йде Чирючка у плавню по дрова, і жовтобрюх за нею. Назбирає хмизу, він у в’язку влізе, і вона несе його додому. « Мишко, додому!»– так вона його кликала. Та що там жовтобрюха нести! Одного разу вона від батька зі степу несла солому, а баби взяли та й поклали їй коток кам’яний у в’язку. Піддали їй на плечі, і вона його принесла додому. Розв’язала та ще й дякувала: «Гарний, - каже ,- поріг буде.»

Зі спогадів Горбушко Катерини Логвинівни

Я працювала в Качкарівському лісництві з 1959 по 1969 рік робітницею, а в 1968 році закінчила Великоанадольський технікум і працювала лісотехніком у Горностаївському лісництві .Потім на запрошення старшого лісника Єфіменка Карпа Івановича була переведена в Качкарівське лісництво.

На той час у лісництві було 1200 га лісу. Роботи було багато, на велику радість. Трактором саджали саджанці посадочною машиною, яка причіплялась до трактора. Позаду машини йшли робітники по ряду і кожен саджанець оправляли, тобто притоптували землею. Після посадки проводили за літо три прополки культур. Садили також лісосмуги по радгоспах і в Дудчанській балці. Наші насадження були від качкарівських земель до пристані в селі Червоний Маяк і від каїрського степу до села заможне.

Висаджували різні породи дерев: сосну, дуб, клен, акацію, різні кущі. Після 7 – 8 року проводили рубки догляду за деревами. Хмиз і дрова продавали населенню. Самі вирощували саджанці, щоб був свій посадочний матеріал. Сіяли також сорго для виготовлення віників. Восени і взимку в’язали віники, плели корзини, проводили види рубок.

Колектив лісництва становив чоловік 40. Була тракторна бригада з 5 – 10 чоловік. Бригадиром був Щербак Дмитро Улянович, трактористами – Литовченко Володимир, Білоконь Сергій, Комар Йосип Гнатович, Ломаченко Володимир. Їздовим добросовісно працював Хоменко Павло Ісайович. Шофером був Титаренко Анатолій, бухгалтером – Маршал Афанасій Омелянович. Колектив контори - старший лісник Єфименко К.І., помічник лісника Тіток І.М. , помічник Куземко П.М., лісотехніком була я , Лісники : Троян Л.Г., Мозковий І.П., Хорольський І., Федоров з Милового, Березовський Нестір, а потім його син Володимир. Було багато робітників як постійних, так і сезонних. З них ланкові Кононенко В.Р., Гнатуша Н.М., робітниці Коваленко С., Травнева Л.В., Соловйова П., Верьовка В.С., Рудик В. О., Ігнатович Є. І., Масюткіна Т., Калуга О., Ломаченко В.С., Голів щук Н., Кононенко Н., Тетеря Н.Я., Костирна К.Т., Березовська І., Коваленко З., Кононенко М.М., Таранущенко В.Х. та ін. Допомагали й учні Качкарівської та Новокаїрської шкіл збирати насіння порід, ягоди, чистити лісосмуги та сорго і ін.

Пам’ятаю і плавні, в яких насаджували молоді насадження. Пам’ятаю, що лісником був Підмогильний із старого Милового, який охороняв ліс. У плавнях росли верби, осокори, лоза, комиш. Деревину використовували у будівництві, з лози робили тини. У плавнях було багато ожини, щавлю.

Працювати в лісництві було радісно, але за станом здоров’я перейшла працювати в лікарню санітаркою.

2009 р.

60-ті роки ХХ-століття. Робітниці лісництва: стоять Тетеря Н., Соловйова, Верьовка.
Сидять: Щербак Т., Курносик В., Горбушко (Перебийніс Катерина), Ігнатович Є., Ломаченко В., Коробченко В.

60-ті роки. Підготовка посадкового матеріалу до посадки

Колектив лісництва . Поч. 70 – х років

70-ті роки ХХ століття. Учні Новокаїрської восьмирічної школи здають насіння кущів.
Зліва - директор школи Логвиненко Г.Д., висипає насіння Горбушко К.Л.

Учні школи любили відпочивати у лісових насадженнях Софіївки.

Лісові трофеї, які принесли учні Качкарівської ЗОШ з походу в Качкарівський ліс

2003рік. Після походу в Качкарівські ліси учні провели конкурс композицій з рослин,
які зібрали в лісових насадженнях.

Качкарівські ліси у Софіївській балці - улюблене місце відпочинку качкарян.

З. Я. Будько , ветеран педагогічної праці,

директор Качкарівської ЗОШ 1083 – 2005 р.р.,

керівник краєзнавчих гуртків




Copyright © Качкарівка 2012 | Сайт сделан в ITlux.com.ua